Поїздка до Попасної з Євгенією Белорусець.


26 березень 2015 р.

11083634_800447603372211_8951909013629472152_nУчора мені випала нагода відправитись в невеличку подорож до Попасної, міста, розташованого зовсім недалеко від лінії фронту. Шлях, який і у мирні часи не відрізнявся добрим асфальтовим покриттям, зараз місцями зовсім нагадує поверхню місяця, всипану кратерами. Під час поїздки перетинаєш декілька блокпостів з нашими військовими, що перевіряють документи та машини проїжджаючих, зараз це є необхідним, адже майже зовсім поряд від нас, на нашій українській землі стоять окупанти, розвідувально-диверсійні групи яких усіляко намагаються проникати на звільнені території, саме тому з розумінням і повагою ставишся до нелегкої, а часом небезпечної праці наших військових.
Як будь-які українці, для котрих рідна земля і її захисники, яким ми завдячуємо мирним небом у нашому місті, не щось абстрактне і далеке, а навпаки- своє, про що болить душа, учасники ГО «Відродження сходу», користуючись старим українським гаслом: «Свій до свого, по своє», скинувшись коштами, придбали хліба, чаю, кави цигарок, цукру, фруктів, наші жінки наготували домашньої їжі, напекли і насмажили пиріжків, передали банки з домашньою консервацією, все це ми роздавали нашим воякам перетинаючи блокпости. Так, може це і краплина в морі, проте коли проїжджаєш і запитуєш: «Хлопці, у вас хліб є?», а у відповідь чуєш: «Ні немає», саме тоді розумієш, що ця краплина є дуже необхідною, а домашня їжа, в яку при її приготуванні вкладаєш частку своєї душі і домашнього затишку, є тим посланням, що ми усіляко підтримуємо наших захистників, нам не байдуже до них, і коли дивишся їм в очі і бачиш в них радість – то є вища нагорода за наші старання.
В цю проїздку разом з активістами «Відродження сходу» відправилась пані Євгенія Белорусець, українська художниця і публіцист, яка мешкає в Києві і Берліні. Вона пише книгу про Донбас і попросила показати їй зруйновані міста та розповісти про події, що тут трапились, про війну, про її причини. Ми майже всю дорогу туди і назад до Сєвєродонецька обговорювали ці події, розповідали про окупацію нашого міста, його звільнення. У місті Попасна мали нагоду поспілкуватися з місцевими мешканцями, почути їх думки про ці жахливі події, дехто з них досі вважає, що у всьому винна українська армія, і з такими дуже важко спілкуватися, а тим більше переконувати їх у зворотному, проте це є необхідним, з цими людьми потрібно працювати і вимивати з їх мозку геббельсівську пропаганду «Кісельов-ТБ».

10409300_800447926705512_1687359320429058907_n
Коли потрапляєш у Попасну бачиш напівпорожні вулиці, будинки з вікнами без скла, немов із порожніми очницями, що дивляться на тебе своєю порожнечею, і саме в цю мить, починаєш усвідомлювати: зовсім поряд війна із її скаженим звірячим оскалом, яка руйнує і вбиває усіх, хто трапиться на її шляху, немов біблійний Молох, вона вимагає жертовної крови і смертей. Саме такі відчуття виникають коли бачиш рештки зруйнованих приватних будинків, де зовсім недавно жили люди, будували плани на майбутнє, ростили дітей, няньчили онуків, і в одну мить лишилися всього, а деякі просто загинули від влучання «Граду» в їх оселі. Коли стоїш біля цих зруйнованих будинків, робиш світлини цього жаху і людських трагедій, виникає відчуття, що переносишся саме у ту саму мить тих жахливих подій, ніби бачиш як це відбувалося, немов хтось показує тобі відеоролик, який записано в енергоінформаційному полі землі, в цей час емоції просто зашкалюють. Жахливо і моторошно виглядає звичайна типова панельна «Хрущовка» в районі «Черьомушки», в яку влучило «Градом» і зруйнувало дах і верхній поверх, зараз її намагаються відновити. Комок підступає до горла, коли починаю проводити паралелі, бо я, саме так, мешкаю в панельній «Хрушовці» і розумію наскільки крихке це перемир’я, проте людина завжди сподівається на краще, от і я сподіваюсь що в наше місто не прийде кривавий Молох війни.
На останок хочу сказати: Бережіть і любіть свою рідну землю, свою Україну, врешті відчуйте себе господарями власної землі і власних доль, жоден окупант з «Руського миру» ще не приніс на цю землю «благоденствіє», лише смерть, горе, сльози і кров, тож борімося і перемагаємо, з нами правда – з нами Бог!

Олександра Данько.

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *