Я НЕ ЧАСТО ДЯКУЮ ПОЕТАМ


Я НЕ ЧАСТО ДЯКУЮ ПОЕТАМ

12227652_912040478879589_7986415359247787054_n
У залі напружена тиша, як-то часто буває, коли глядач перебуває у стані прозорого очікування. Нема куди подіти погляду тільки хлопчині незрозумілого віку, оскароуальдівському Доріану Грею, що у тонких пальцях митця тримає увесь свій творчий доробок. Ні, він зовсім не хвилюється, він звик до різної публіки, а вона, часом, бувала розчаровувала його. Він просто новенький у цьому місті, тому тільки через декілька годин дізнається, чи прийняло воно його…
Андрій Любка. Український поет, перекладач, есеїст. Дотепно глузує із російськомовної статті у Вікіпедії про себе, саркастично жаліється на професію філолога, переказує автобіографічні історії і, при цьому, не забує все ж таки представити свій новий роман “Карбід”. Нове творіння молодого митця своєю хоррорською обкладинкою повинно затягнути нас у безкінечний тунель пригод, розваг і неймовірних історій головних персонажей, прототипи яких, як запевняє автор, й досі гуляють містами Закарпаття.
Автор не оминає згадати, що, як і усі молоді бітники (а він, запевняю, неначе друг Керуака і Ґінзберґа), писав ліричні віршики, від яких охоче ніби ладен відмовитися в ім’я “дорослої” прози. Брехня. Андрій читає власні поезії так, що серця дівчат у залі зупиняються, а пальці самі друкують рядки в Інстаграм. Та й є що конспектувати, кожен рядок влучно палкий, а кожна метафора змушує легені працювати швидше і гнати, гнати ту кров чи то до мозку, чи то до серця…
Я не часто дякую поетам, бо до них маю якусь необґрунтовану професійну вимогливість. А йому треба дякувати. За те, що навіть якби цей молодий Ді Капріо не читав нам своїх творів, його інтеллектуальний багаж тримав би глядача у стані не зачинених щелепів ще деякий час. І ще. Мені так хотілося вчора бути там із моїми друзями, які б дотепно шепотіли мені на вуха і, так само, як я, посміхалися із філологічних жартів. Дякую тобі Андрію, що вперше за декілька місяців ця відверта ностальжі знову повернулася до тіла “вимушеної переселенки”.
Про Андрія не хочеться писати оглядів, його хочеться просто читати.

ГАННА САГАН (м.Сєвєродонецьк)

12 листопад 2015 р. · Severodonetsk·

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *