Левко Лук’яненко в Сєвєродонецьку


DSC_1376Минулого тижня на Луганщині відбулася визначна подія – до нас завітав Герой України, дисидент, полум’яний борець за незалежність України, якого називають живою легендою, сам Левко Лук’яненко! Цей візит відбувся за підтримки УПЦ КП, а супроводжував пана Левка протоієрей Анатолій, який зараз служить в Свято-Троїцькому кафедральному соборі в окупованому Луганську. Левко Лук’яненко перебував на Луганщині з 11 по 13 травня 2016 р. і встиг провести низку зустрічей в Сєвєродонецьку, Лисичанську і Рубіжному. Одна із зустрічей   відбулася 12.05.2016 р. в Сєвєродонецькому Міському Палаці культури для школярів, вчителів і громадських активістів.

Левко Лук’яненко звернувся  до присутніх і виклав своє бачення подій, що відбуваються: « Для того, щоб розуміти обставини, в яких ми живемо,  треба подивитися їх історію. Адже те, що ми робимо сьогодні, воно впливає на завтра, а витікає із вчорашнього. От в якому стані наша нація сьогодні є? Для того, щоб зрозуміти, чому вона в такому стані, треба подивитися, а в якому стані у нас раніш була Україна? Тоді зв’язується час – минуле, сучасне і майбутнє. Нас не задовольняє теперішній стан, але ми повинні подивитися, як воно вчора було. Наша політична історія складна, але дуже цікава», – зазначів пан Левко. «Ця історія повязана із життям, яке наші давні-давні предки організували. Наш народ селянський, сільськогосподарський. Українці орали, сіяли і збирали врожай і з того жили. На відміну від нашого східного сусіда Росії, бо там був  інший спосіб добування їжі.  А спосіб добування  народом їжі  має великий вплив  і на його культуру, і на мову, і пісні, і духовність. В Росії  це було  мисливство і рибальство, а вже пізніше – у 19 сторіччі додався продаж лісу, матеріалів, які продавали в Європу. І ось цей спосіб життя нації,  життя за рахунок не  того, що зробив сам, а що дано природою, у Росії залишається й зараз. У 20 сторіччі вони перейшли до продажу нафти й газу.  Це дано в природі, ось вони з того природнього і користуються. Українська ж нація – хліборобська, у нас завжди, що самі зробили, те й споживали і те оспівували в піснях та думах , відстоювали свою землю, формували різні козацькі загони, воювали проти різних загарбників і утверджували себе на своїй землі.»

DSC_1379Левко Лук’яненко здійснив коротенький екскурс в історію, починаючі аж з 13 століття,  розповів про захоплення Києва у 1240 р.  монголо-татарською навалою, про створення українського козацтва і героїчну боротьбу українського народу проти загарбників, боротьбу  за право жити на своїй рідній землі і мати свою незалежну державу. Що ця боротьба  була довгою  і мала різні періоди.  Він зазначів, що сталося так,  що на на розвиток нашого населення  Лівобережної  України, зокрема  й  Луганщини,  із 18 століття дістала можливість впливати Росія. Правобережну Україну Росія захопила у 19 столітті, а західну Україну – у 20 -му.  Пан Левко нагадав, що у нашого східного сусіда  диктатура була  завжди. «І тому, коли у 1920-22 рр. Росія роздушила  Українську народну республіку, вона встановила у нас диктатуру. У нас не було свободи багатопартійної системи, нам нав’язали колгоспи, нашу мову і культуру також душили і знищували.  І  в результаті ми вийшли у 1991 році із під влади Москви покаліченими у двох, принаймні, відношеннях. По-перше, диктатура і контроль за думками призвела до того, що ми вийшли з під влади Москви у 1991 році з дуже низькою національною свідомістю.  І другий недолік був, який стосується не тільки України, а всього колишнього Радянського Союзу, це –громадянська пасивність. Комуністична партія, яка здійснювала диктатуру над всім населенням Радянського Союзу, вона планово, науково обґрунтовувала, як можна у людей вбити активність і привести їх до пасивного стану, щоб вони слухняно виконували вказівки партії. Ось цей цілий комплекс так званих виховних заходів, або власне  зомбування населення, він дуже вплинув на ті покоління, які жили під комуністичною диктатурою. Але через те, що між старшими і молодшими є постійний зв’язок – молодші учаться у старших, то переходять і недоліки так само від тих старших до молодших. Отже, треба долати комплекс національної неповноцінності. Бо Україна – це велика давня нація, ми маємо велику і славну історію.  Адже українці і сходу,  і заходу –  одного кореню. Одного генетичного походження, тому цей генетичний код і походження нас зв’язує в одну націю, але є впливи різні. І чим більше певна  частина України була під владою, під окупацією Москви, тим більше вона втратила мову і українську культуру. А чим менше була під впливом Москви, тим більше зберігла свою мову і культуру.  Тому тепер, коли Україна у 1991 році проголосила самостійність і вийшла із безпосередньої влади Москви, то треба було б і відроджувати нашу культуру, нашу мову, наші традиції – повертатися до наших духовних цінностей», – зазначив пан Левко. Разом з тим додав, що на жаль  25-річний період незалежності не достатньо сприяв активному прозрінню українців і активному поверненню до наших духовних цінностей.  Адже у нас, зокрема й з екранів телевізорів, продовжується московська антиукраїнська політика й зомбування українського населення. « Але українці залишаються українцями, навіть тоді, коли він вже й на російську мову перейшов! Адже  українство не тільки у мові, українство і в тому, а що ти любиш, які страви,  як ти одягаєшся,  які звичаї в хаті,  як хата прибрана і так далі. Тобто, оті етнічні риси українців, навіть тут, навіть зрусифікованих – вони етнічні риси українців.  Тому це не є росіяни, це є українці зрусифіковані», – зауважив Левко Лук’яненко.

DSC_1382Після чого торкнувся сучасних подій:  «Майбутнє України тепер пов’язано із цією війною на сході, Росія почала її, щоб повернути Україну під владу Москви і тим відновити велику імперію в межах Радянського Союзу. Цей план Росії – він не вдастся, тому що Україна захищає свою землю, своє право на свободу, своє право жити так, як Україна хоче.  І тому цілий світ допомогає Україні, а  Росія такою агресивною політикою множить собі ворогів. Але та країна, яка налаштувала проти себе сотню держав, вона не може надіятися на перемогу в цій війні. Тому, безперечно, що Україна переможе, ми повернемо собі території, які тимчасово опинилися під владою Москви. А сама Росія настільки далеко зайшла в цьому злі, що її керівники втрачають здоровий глузд і починають тепер ще воювати в арабському мусульманському світі, тобто вони й там собі ще шукають ворогів і множать їх собі ще й там! Тим самим вони прискорюють дезінтеграцію або розвал самої Російської Федерації.  Наша ж доля така, поки війна, то звичайно народ має направляти, напружувати  всі свої сили, щоби захистити свою землю і повернути назад окуповану землю.  Адже народ наш, за 25 років перебування в незалежній Україні, відчув дух  свободи. Наші люди відчули цю свободу, відчули її смак, відчули її цінність, вони полюбили ту свободу, і не захоче тепер українська нація повернутися під владу Москви ні в якому разі, бо кожний розуміє, що Москва сама ніколи не мала свободи, і всю історію душить свободу тільки  іншим. .  Тому наш народ не  хоче під московське колоніальне рабство, і така наша національна рішучість, вона є величезна моральна сила! І весь світ, розуміючі нашу національну рішучість боротися за збереження своєї свободи і своєї території, допомогає нам. І ця допомога, вона не така раптова, вона не така швидка, вона повільна, але поступово вона все ж таки впливає все більше й більше. Тобто Захід помаленьку, але тисне санкціями й стискає зашморг на шиї Російської Імперії. Тому, безперечно, що ми з вами живемо в знаменитий час!» Наприкінці свого виступу Левко Лукяненко закликав  допомогати,  хто чим чим може,  нашим воїнам на фронті, зокрема й морально,  піднімати їх бойовий дух. « Необхідно, щоб наші військові почувалися, що вони є – частина нації, а нація про них дбає. Загалом -то ми маємо унікальне явище і це дуже добре: частина української нації воює, а друга частина їх годує і забезпечує і  одягом,  і взуттям. Для нації в цілому важливоо зберегти свою незалежність», – зазнчив пан Левко.

Наприкінці зустрічі Левко Лук’яненко відповів на питаня активістів ГО “Відродження сходу” про те, як знаходити порозуміння з людьми, які мають український паспорт, а по суті є україноненависниками?

13230767_878702485589067_869752244_o“Я знаю, що є така категорія людей, вони внутрішні імперіалісти, вони приїхали  в Україну і їм тут все не подобається. Але вони не їдуть кудись  з України, вони залишаються. Тобто це наглеці, які прийшовши в чужий дім, хочуть наводити тут свій порядок. Таких людей треба обмежувати і ставити їх на своє місце, щоб вони зрозуміли, що ми тут є господарі на цій землі. Все таки треба відчувати енергію, волю й готовність відстоювати словом свою правоту, але в нас є й такий спосіб, як кулак.  Я знаю дуже добре таку категорію людей, яких словом не переконаєш, але тільки він відчує, що ти маєш добрий міцний кулак, вони моментально змінюються.  Ну от отреба, щоб такі люди відчували силу українського кулака.” – зазначив пан Левко.

На останок Левко Лук’яненко подарував присутнім свої книжки з автографом і звернувся  з таким побажанням:”Побажаю всім, хто тут є, особливо молоді, добре вчитися і вивчати історію України. Як ви будете знати героїчні подвиги наших предків, ви полюбите цю Україну, бо вона варта того. Господь Бог наділив Україну найкращім клаптем земної поверхні! Я їздив трохи по світу – нема такої красивої, як наша країна! Ми справді дістали найкраще.  І ми, як нація, також талановита. Тільки що от доля випала нам така, що ми довгий час були під чиєюсь чужою  владою. Тепер ми досягаємо того рівня енергії і освіченості, що боремося за незалежність. І цю незалежність тепер ми відстоїмо, і це буде – третє тисячоліття, це буде українським тисячоліттям, Україна почне відроджуватися після того, коли поверне собі свої землі, а Російська Федерація розвалиться, це – важливий історичний процес”.

 

Leave a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *